На сьогоднішній день у більшості країн західної та східної Європи існує солідарна пенсійна система, так званий договір поколінь, при якому нинішнє молоде покоління утримує старше покоління, а в майбутньому нове молоде покоління буде утримувати сьогоднішнє молоде покоління, що постаріло. Ця система вводилася після Другої світової війни, коли на одного пенсіонера припадало чотири працюючі особи. Але на даний момент, співвідношення працюючих до пенсіонерів вже наближається до 1:1. А за прогнозами до 2030-х років пенсіонерів стане більше, ніж людей, які працюють. У такій ситуації не потрібно бути пророком, щоб зрозуміти, що пенсійна система у тому вигляді, в якому вона існує зараз просто нежиттєздатна. Але більшість людей не хочуть про це думати, і щось робити, щоб пенсійні роки не виявились голодними.
Більшість людей живуть так, ніби завтра не настане ніколи, ніби вони завжди будуть молоді, конкурентоспроможні на ринку праці, зможуть легко знайти роботу і пристосуватися до нових умов. Живуть за принципом: якщо гроші є, значить їх потрібно витрачати. І обов'язково за життя потрібно витратити всі гроші, які вони заробили.
Враховуючи ситуацію, що склалася, було б розумно самому подбати про свою старість. А коли починати спитаєте Ви? Відповідь проста: коли починаєте заробляти, тоді і починайте робити заощадження та інвестувати накопичені кошти. Щоб за життя мати подушку безпеки від різних непередбачених ситуацій, а на старості мати гідний рівень життя. На накопичені та примножені гроші можна, наприклад, купити квартиру, здавати її в оренду та не бути на всі 100% залежним від державної пенсії.
